Отчасти журналистское расследование требует природного чутья и таланта, отчасти это наука, со своими формулами и законами. Существуют следующие логические шаги и правила. Например, журналист никогда не должен высказывать в материалах собственного мнения. Вместо того, чтобы заявить, что кто-то берет взятки, или является жертвой, или разбазаривает общественное добро, журналист должен построить солидную и, основанную на фактах структуру, чтобы ПОКАЗАТЬ читателю весь процесс нарушений и указать на источник проблем.

Журналист, занимающийся расследованием должен действовать в рамках законности и соблюдать нормы этики – иначе он ничем не будет ничем отличаться от тех, кого он расследует.

Это означает: никакой политики и личных интересов, интересы общества и только они должны быть поводом для расследования.

Никаких краденных документов. Никаких взяток за информацию. Никаких незаконных проникновений на частную территорию за исключением тех случаев, когда журналист готов нести за это судебную ответственность.

Любой журналист может заниматься расследованием. По мнению Стива Вейнберга, автора "Справочника репортера" [The Reporter's Handbook], самой популярной среди американских журналистов книги по журналистскому расследованию, для этого требуется любознательность, желание бороться с несправедливостью и скептицизм, граничащие с цинизмом или нигилизмом.

Журналистское расследование не может появиться на свет без инициативы, идеи и усилий со стороны журналиста. Это материал, обладающий высокой новостной ценностью и большой значимостью для общества. Расследование основывается на множестве источников информации – людях, документах, данных и личном наблюдении. Во многих случаях на поверхность выплывают материалы, которые власти предпочли бы не раскрывать. Но иногда в материалах содержится информация, полученная непосредственно от представителей властей. Журналистские расследования могут ,например, информировать общественность о том, что конкретное учреждение не выполняет своих функций по обслуживанию граждан, не указывая на конкретных виновников. Ведь иногда дело не клеится не потому, что кто-то умышленно врет, ворует, утаивает информацию, разбазаривает материалы или плохо выполняет служебные обязанности.

Джин Робертс, в прошлом редактор "Филадельфия инкуайерер" – одной из самых известных американских газет, специализирующихся на расследованиях сказал, что журналистское расследование заключается "не в том, чтобы застать политика со спущенными штанами или выявить отдельное нарушение закона, а в том, чтобы докапываться до фактов, лежащих глубоко под поверхностью, чтобы помочь читателю в понимании того, что происходит в нашем все более сложном мире."

Нет, все-таки голову морочить никому не надо, а вот пытаться найти новые формы подачи новостей, поиграть с информацией, красиво ее упаковать, заставить ее заблестеть всеми гранями события – это задача, как говорил один из вождей, архиважная.

Верстка

Нет ничего хорошего в газетном шовинизме, который считает все, что сделано ”чужаками”, вздором или уткой.

Аллан Хатт

Поза першими двома або трьома параграфами порядок розташування інформації у гарячих фактичних новинах може варіюватися залежно від відносної важливості фактів. Ось класична структура.

1)       Лід (вступ)

Цей перший параграф повинен містити, принаймні, найважливіше з «п'яти питань».

2)       Підкріплювальна інформація

Другий параграф повинен підтримувати лід деталями, додатковою інформацією або відповідною цитатою.

3)       Вторинна інформація або пояснення

Залежно від фактів цей параграф повинен або містити додаткову інформацію, або загострити увагу читачів на важливому питанні: «Ну й що?».

 4)       Додаткова вторинна інформація або реакція

Якщо є статистичні дані, які можуть підкріпити основні дані у статті, їх потрібно помістити у цьому місці. (Якщо дані містять важливу інформацію, що говорить сама за себе, включити їх ще вище). Це також може бути стаття, де важлива реакція людей - заради балансу. У такому випадку важливі точні цитати.

5)       Додаткові деталі або хронологічна розповідь

Інша частина статті повинна заповнити всі важливі або цікаві «дірки», недоказані у статті. Але не додавайте сюди дані просто так. Стаття повинна закінчитися, коли більше немає нічого цікавого, про що можна було б повідомити. Іноді просте оповідання про події може допомогти, якщо вам потрібно написати складну, заплутану статтю (про злочин або нещастя).

Жанр газетної журналістики - це спосіб і форма виробництва публікації газетними журналістами

Інфографіка являє собою графічні витвори, призначені для подачі інформації (особливо успішно інформації, що містить статистичні дані та цифри) у більш привабливій для читачів цікавій формі; доносить інформацію краще та коротше, ніж просто текстовий опис, з  використанням діаграм, карт, графіків, таблиць разом із цікавими образотворчими образами.

Прийоми інфографіки можуть з успіхом використовуватися в рекламі. Вони дозволяють заощаджувати місце, створюючи нове інформаційне середовище на традиційній газетній смузі.

Використання фотографій може покращити або погіршити оформлення газети. Те, як газета розміщує фотографії, особливо на першій смузі, є найвиразнішим показником розуміння принципів дизайну видання.

Публікувати потрібно тільки вдалі фотографії

Щоразу, коли  це можливо, варто розміщувати фотографії, які містять дію

Гарна фотографія повинна бути домінуючим елементом на сторінці

Якщо є вдала фотографія, то зробити її потрібно великого розміру

Потрібно вміло обрізати фотографії

Фотографії можна надати форми широкого /горизонтального/ або глибокого /вертикального/ прямокутника. Квадратна форма нудна

На першій смузі використовують найкращі фотографії

Якщо розміщують декілька пов'язаних між собою фотографій у фотонарисі, виділяють одну з них як головну. Цю фотографію варто зробити у два рази більшого розміру в порівнянні з іншими. Всі фотографії потрібно розмістити на сторінці разом так, щоб вони стосувалися одна одної

Необхідно визначити "напрямок" фотографії. У більшості випадків обличчя на фотографіях спрямовані ліворуч або праворуч. Якщо це фотографія, що показує дію, то вона має певний напрямок, якщо це портрет або "знімок голови", очі або плечі будуть визначати напрямок такого знімка. Установивши цей напрямок, створюють дизайн смуги так, щоб усі фото "дивилися" на сторінку, а не з неї. Вони також повинні бути спрямовані на статтю, яку вони супроводжують, а не від неї.

За допомогою дуже тонкої лінії малюють фотографіям контур. Таким чином, можна виділити фотографії на сторінці та додати їм більшого драматизму