28 жовтня у Кобеляках пішла з життя легендарна людина — наш земляк, академік, заслужений лікар УРСР і Народний лікар СРСР Микола Касьян.
Сьогодні сльози смутку проллються у багатьох куточках планети, де живуть ті, кому Микола Андрійович врятував життя. Вічна пам’ять Вам, Миколо Андрійовичу!

Вкотре нагадаємо, що окружним адміністративним судом Києва задоволено позов відносно постанови №366 «Про сплату внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування фізичними особами — суб’єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування», яку визнано нечинною.
... Читати далі »

У Кобеляках є кілька багатоповерхівок. Жителі цих квартир, певна річ, сусідів собі не обирали. Одного разу мені довелось поспілкуватись з бабусею, яка скаржилась на недомагання, причиною яких вважала проживання поряд з «нерадивими» сусідами. Стіна її спальні межує з квартирою, де проживає молоде подружжя, яке постійно свариться і всі ці «приємності» доводиться чути старенькій цілодобово. А кухня сусідить з квартирою чоловіка, що добряче зловживає спиртним і «мелодійні» розмови цієї особи постійно заважають бабусі розслабитись.
То що ж можна порадити у подібній ситуації? Є кілька способів боротьби з даною проблемою. Не всі вони заслуговують на реалізацію, однак кожен обере той варіант, який у його випадку найбільше підходить.

Звукоізоляція
Даний спосіб, на мою думку, ... Читати далі »

Тиждень тому ми повідомили, що в суботу 12 вересня на кобеляцький ринок повинні завести дешевий цукор. О котрій годині розпочнеться продаж «солодкого піску» в «ЕХО» не знали, а як наслідок — час вивозу товару не знали і читачі. Однак всі, хто хотіли, цукор купили. Я спостерігала за цим процесом майже п’ять годин. Читайте, що з того вийшло.

8:00
На цукор уже чекають люди. Першими стоять кілька пенсіонерів, які збираються купками і виглядають — де з’явиться автомобіль із цукром. Скільки привезуть товару — ніхто не знає. Бояться, що буде мало. Тому біля ринку навіть умовну чергу за уявним цукром почали створювати.

8:30
Приїхала фура і «Газель», у яких загальна кількість цукру, ... Читати далі »

Останнім часом пірсинг вуха вважається звичайною справою не тільки для дівчат, а й для хлопців і, можна сказати, нічим не вирізняє цих людей серед інших. Тому дехто йде далі,  проколюючи найрізноманітніші місця. На тілі 20-річної кобелячанки Олесі Площенкової налічується вісім проколів.
- Перший пірсинг у вухах мені зробили в 13 років, - розповідає Леся. - В 16 років – у пупку, місяць тому - в носі, і зовсім нещодавно - в язиці. Мене запитують, як я буду цілуватись, чи сережка за зуби не зачіпатиметься (сміється). Доки не заживуть болючі місця - інших планів немає, а втім, хочу проколоти ще хрящ зверху вуха.
Пупок Лесі проколювали під анестезією, а ніс - без, тому було порівняно боляче. Один зі спеціалістів, який займається проколюванням, не радит ... Читати далі »

 Остан­нім часом багатьом кобелячанам надходять листи з «щасливою» новиною. Нібито вони виграли 200 000 гривень, автомобіль чи ще якусь омріяну кожним українцем річ. В листі говориться, що громадянин Васьков, Петров, Іванов… є стовідсотковим переможцем, якщо замовить кілька товарів даної фірми.
Парадоксально, але й до цього часу знаходяться люди, які вірять таким повідомленням. Як розпізнати шахраїв, що продають свої неякісні товари за явно завищеною ціною, апелюючи виграшем в неіснуючу лотерею?

Вони знають, як вас звати
Це одна з причин, по якій довірливі українці вважають, що дійсно щось виграли. Листи приходять на конкретну адресу, конкретній людині, з вказаним прізвищем, ім’ям і по батькові ... Читати далі »

У Кобеляках іноді доводиться спостерігати русифікацію молоді, яка їде навчатися до великих міст. Але з кожним роком частіше зустрічаємо зворотній процес, коли студенти повертаються на Батьківщину, розмовляючи на чистій, мелодійній українській мові. Сьогодні ми розповімо про хлопця, якому привили любов до української мови жителі Західної України.
Максим Сердюк розмовляв на кобеляцькому суржику до 17 років, доки не поїхав навчатися до Київського національного університету. Минуло два роки. Зараз він розмовляє чистою українською мовою із незначним івано-франківським акцентом.
–  В університеті я роззнайомився з багатьма цікавими людьми з західної України і вони на мене дуже «шкідливо» вплинули у вимові, – розповідає, усміхаючись, Максим. – Колись їха ... Читати далі »

Не встиг минулий номер вийти в друк, як більшість працівників «ЕХО» вже клали у рюкзаки пляжні капці та крем для засмаги. Всі гайнули у відпустку. А де найкраще засмагати, як не в Криму? І хоч редакційний колектив розділився на подорожуючі мікрогрупи, ніхто не оминув Ялту. Хто б сумнівався, адже перлина Криму манить до себе туристів, як на мед бджілок.
Втім засновник газети Сергій Попович з дружиною довго в Ялті не затримались, вони «сполосили» все кримське узбережжя, спали в палатках та підкорювали гірські вершини.
Дехто з колег обрав більш спокійний ялтинський відпочинок і так захопився насолодою від морських хвиль та курортних розваг, що до Кобеляк їх повернути ще не вдалося. Але це не завадило виходу в світ газети, яку Ви зараз тримаєте в руках.
У ... Читати далі »

Він зовсім не виглядає на свої 74 роки. Хіба що мудрий погляд «виказував» його вік. Про що він думав, дивлячись на десятки людей, які прийшли йому подякувати цього дня? Хто він? Неперевершений лікар? Геніальний поет?
Він проживає за 150 кілометрів від Кобеляк, але, ймовірно, вже після ознайомлення з публікацією до кінця, ви захочете з ним зустрітися…

Звичайний лікар, який чимось незвичайний
Олексій Дудник проживає на Семенівщині у селі Паніванівка. Вперше ми почули про нього від жителя Кобеляк, приватного підприємця Юрія Срібного.
–  Мої діти після відвідування цього лікаря взагалі перестали хворіти на бронхіт та ангіну. – розповідає Юрій Феодосійович. – За прийом він коштів не бере. Працює у звичайнісінькому фельдшерсько-акуш ... Читати далі »