На Водохрещу біля Свято-Миколаївського храму в Кобеляках, як і торік, людей зібралося багато. Не встигав отець Василь Сверлович обійти зі святою водою людей, що вишикувалися навколо будівлі храму, як вже нове коло створювалось за ним.

 Незважаючи на те, що від морозу у отця Василя червоніли руки, які постійно були у воді, він не відмовив жодному, хто прийшов посвятити воду.

 Під час проведення фоторепортажу Отець Василь попросив автора статті сфотографувати присутніх на обряді з іншого боку, щоб краще всіх було видно. Однак, помітивши здалеку, що після розмови зі священиком журналіст відходить в сторону, якась бабуся закричала: «Батюшка сердиться!» Майнула думка, що така рядова ситуація може спровокувати новий забобон: нібито, коли батюшка святить воду, його фотографувати не можна.

 Пригадалась притча Ентоні де Мелло, яку переповідаю вам: «Кожного разу, коли гуру (мудрець) і його учні збиралися молитися, у молитовню входив кіт і відволікав їх від справи. Тоді гуру наказав учням прив’язувати кота на час молитви. Після смерті гуру кота по звичці продовжували прив’язувати. Коли не стало і кота, завели іншого, щоб ретельно виконувати інструкції гуру на час спілкування з Господом. Пройшли століття. Вчені послідовники гуру написали наукові праці, в яких указувалося, що прив’язка кота на час молитви має особливу важливість для відправлення богослужіння.»

 Доки прихожани чекали своєї черги посвятити воду і бути освяченими, вони мали можливість відповісти на одне питання, яке теж, на думку автора, відноситься до ряду забобонних: «Говорять, що жінкам у переддень Водохрещі не можна ходити в гості. Чи ви у це вірите? До вас хтось приходив?»

 — Ми не ходимо і до нас ніхто не приходе. Кажуть, неможна. Нам в церкві казали. До нас це теж робили і ми робимо.

 — Це не нами придумано. До нас гості не приходили.

 — Я в це вірю. Я навіть телефон вчора не брала. Чесно. Я вже помітила, якщо хтось прийде — то цілий рік поганий.

 — До мене ніхто не приходив. І добре…

 Після обряду підхожу до отця Василя і задаю те ж саме питання. Він з посмішкою і легкістю розвінчує забобонний міф: «Такого нема! Добрі справи можна робити в будь-який час. Якщо, наприклад, людина потребує, щоб її відвідували, привітали з наступаючим святом, я гадаю, це тільки добре. Ні в Біблії, ні де інде таких заборон відносно вчорашнього дня немає! Господь забороняє нам робити зло, бо так говорять заповіді. Добро робити можна завжди! У нас нема днів, коли можна, а коли — ні.»

 Наостанок отець Василь благословив читачів на добрі справи: «Хай Господь благословить вас радістю і миром. Щоб ви були здорові, як ця Йорданська вода».