Частина опитуваних відмовлялися озвучувати свою зарплатню. Можливо тому, що декому соромно говорити про ті копійки, за які доводиться трудитися, а хтось просто боявся наврочити.

Нагадаємо, що згідно із статистичними даними,  у листопаді минулого року середньомісячна заробітна плата жителя Кобеляцького району дорівнювала 1396 гривень. Даних за останні місяці працівники районного відділу статистики не змогли повідомити, апелюючи нововведеннями у порядку розробки документів. Проте в Державному комітеті статистики зазначають, що середня заробітна плата в Україні у січні становила 1916 грн.

Ми запитували у жителів Кобеляк, яку зарплатню вони отримують на руки, куди витрачають і як, власне, можуть прожити на ці кошти. Дякуємо тим, хто щиро погодився відповісти.

До зарплати не дотягую

Олексій, 25 років, працівник приватної установи: «Отримую чистими 760 гривень, живу сам, на комунальні послуги віддаю — 300 гривень, на продукти — 200. Те, що залишається витрачаю на хобі. Останнім часом до зарплати не дотягую…»

Віддаю дітям

Марія, 70 років, пенсіонерка: «Получаю 855 гривень, з них 200 віддаю за услуги. Купляю сіно, кукурудзу, макуху та інше для свійських тварин. Картоплю, огірки, помідори вирощую сама. Доки сили є, буду садити. На ліки трачу гроші часто. Ще буває щось смачненьке куплю: ковбаски чи морозива. Що залишається — ділюся з дітьми, онуками та правнучкам на подарунки витрачаю. Їм гроші більше треба.»

На податки

Микола, 35 років, приватний підприємець: «Зарплата в мене залежить від сезону, в який я торгую — від однієї до трьох тисяч гривень десь заробляю. За комунальні послуги взимку до 400 гривень сплачую. На продукти від 400 до 1000 гривень. Витрачаю багато на податки, містове, бензин (поїздки за товаром). А ще дитина навчається, даю на їжу, одяг. Всього не перелічити. У кінці місяця, звичайно ж, нічого не залишається. Додаткового заробітку не маю. Не встигаю.»

На булочки

Костянтин, 20 років, працівник державної установи: «Отримую 600 гривень з хвостиком. Дякувати Богу, живу з батьками, які оплачують комунальні послуги. Планував половину зарплати перераховувати на оплату заочного навчання в університеті, а решту — 300 залишити на кишенькові витрати. Продуктами харчування теж забезпечують батьки… Ось так всівся на шию і звісив ніжки. Але навіть видерти ці 300 гривень на навчання не виходить, так як на придбання булочок/пиріжків, що купую на роботі, витрачаю майже 150 гривень. Добре, що хоча б кинув курити, а то на сигарети витрачав ще таку ж суму. Плюс оплата тренажерного залу, послуг мобільного зв’язку, супутні витрати. От так і виходить, що заробляю на булочки, щоб не бути голодним на роботі. А відносно того, чи залишаються у мене кошти, то частіше — залишаються борги. Ось таке ґвалтування народу нашою обраною владою. У таких умовах  доводиться витрачати свій час на пошуки підробітків та халтур, що лишає відпочинку, відволікає від роботи. Тобто, знижується ефективність праці. І поки співробітників не будуть цінити та підбадьорювати морально і матеріально, то бардак, що називається «як получаю — так і роблю», буде потихесеньку руйнувати інфраструктуру та економіку всієї держави.»

Залишається 50 гривень

Оля, 36 років, працівник державної установи: «На руки отримую 900 гривень. Крім цього, доводиться працювати ще на двох роботах. Чи ви вважаєте, що можна прожити на 900 гривень? (сміється — авт.) За комунальні послуги в мене чоловік платить. Батьки допомагають продуктами, а ще близько тисячі гривень витрачаю, щоб прогодувати сім’ю з трьох чоловік. Також заплатити треба за інтернет, мобільний, на одяг, на побутові засоби (порошок, наприклад). Донька у мене студентка — їй з собою потрібно щось дати. Благо, що вона навчається добре і стипендію отримує. В принципі, в борги стараюсь не влазити, наприкінці місяця може залишитися гривень 50.»

Ось такими були відповіді кобелячан. Тож про які 1916 гривень середньої зарплати у місяць може йти мова — не зрозуміло. Однак статистика — річ вперта; певно, така сума виходить, коли поглянути на середнє арифметичне між зарплатами двірників і, наприклад, депутатів Верховної ради.