О 14.30 біля УНІАН вже зібралося багато журналістів серед всього цього натовпу виділявся пацаватий дєдушка з матюгальником ще радянського виробництва який через нього транслював п’єси Леся. Він викликав в мене певне здивування, зрештою, кожен дрочить як він схочить, вирішив я.

Внутрі УНІАН вже гудів, як вулик. Лесь та Микола вже були тут.
Тут, раптом, пацаватий дядечка з матюгальником начав нести якусь ахінею про те що Лесь – гнілий інтелігент, що він займається розпустою малолітніх через свої твори ну і ще щось в тому ж дусі.

Ми заповнили графи у анкеті хто ми і звідки та піднялися на другий поверх. На другому поверсі вже були пан Андрухович, пан Ройтбурд roytburd, пан Захаров та пан Бондар bndr_ndrj.

Взагалі журналістів зібралося дуже багато.

В ході пресухи Лесь зокрема зазначив, що держава в її сучасному контексті це громадська інституція, створена суспільним договором громадян для охорони прав та вільнот громадян, їх здоров’я та життя. Ніхто не давав права цій інституції розповідати нам що нам читати, писати чи дивитися. Врешті-решт ніхто не просив створювати цю комісію.

В ході пресконференції паном Захаровим була висказана теза щодо антиконституційності цієї комісії як такої.
Після виступів основних фігурантів слово взяла літературний агент Олеся Ульяненко – Женя Чупріна cherubinadg, яка передала слова підтримки від самого Ульяненка, який не зміг прийти.

Після цього почався цирк на дроті. Якийсь мудак почав вигукувати що як Подерв’янському не соромно друкувати такі книжки, їх же ж читають діти! І взагалі, що Подерв’янський бездарність.

Він талановитий і запрпопонував зачитати свої вірші, потім почав конкретно хамити

Сам я можу сказати тільки одне – завдяки творам Леся багато хто взагалі прочитав Есхіла, Шекспіра, та братів Стругацьких. А якщо хтось окрім матюків нічого іншого в творах Леся не бачить, то це перш за все його власна недалекість.

Там ще був якийсь пацаватий дєдушка з газети Гайдамаки, але його достатньо швидко осадили.

Зрештою пресуха закінчилася, і ми пішли на вихід. Мудак не унімався, продовжуючи вигукувати образи на адресу Леся. Альонушка підішла до мудили та поцікавилася, яке право він взагалі має таке стверджувати, на що мудак сказав, що Подя бездарність, а от він талановитий і запрпопонував зачитати свої вірші. Потім мудило почав конкретно хамити, і від потужних пыздюлей його врятовав тільки наш високий культурний рівень.

Після пресухи вся компанія зайшла в Український дім, де Лесь розповів історію, як він перший раз одружився.

Потім ми сунули через Поштову до Могилянки.
Не знаю кому прийшло в голову поставити на сцені трибуну з гербом. Слава Богу додумалися її прибрати, а от величезні фігури намальовані на папері Ігорем Цикурою, які впродовж всієї акції одна за одною обвалювалися були дійсно доречними і концептуальними.

Розпочав Юрій Андрухович. Він зазаначив про авторів закону (одним з яких є одіозний Леонід Чернівецький), про порушення регламенту при прийнятті цього закону та взагалі про абсурд цього явища.

Потім виступив Андрій Бондар, він зачитав своє звернення до НацКомМор з приводу виявлених ним (Андрієм) жахливих аморальних текстів у Тараса Григоровича Шевченко. Після цього було зачитане звернення. Повний текст звернення можна подивитися в ЖЖ Андрія http://bndr-ndrj.livejournal.com/257597.html

Андрія підхопив Юрій Андрухович, який зачитав декілька своїх текстів.

Зал із завмиранням слухав кожну тираду живого класика.

Лесь слухає Андруховича

Потім Юрія знов змінив Андрій та прочитав декілька творів Сергія Жадана, який, нажаль не зміг приїхати.

Серед залу я помітив Богдана Бенюка, треба сказати, що він був ще на пресухе і сидів із таким виглядом, ніби його зараз будуть бити, а можливо, навіть, ногами.

Зараз він вже був скоріше зацікавлений, ніж переляканий. Так і хотілося йому сказати "От бачите, пане Бенюк, на чиємо боку правда і сила слова!”

Нарешті черга дішла до Леся. Лесь дістав книжку власного авторства та зачитав "Блэск і ніщету підарасів” Всі із завмиранням слухали відомий твір митця.

Нарешті дійшла черга до запитань і ось тут почалась справжня ганьба!
Більшість питань була абсолютно тупа та невдала.
Нарешті із залу прийшла дуже слушна записка із проханням щоб пан Бенюк, як представник НацКомМора прокоментував ситуацію.

- Я не тебя, блядь, имею в виду! - відповів Бенюк тикнув в Альону пальцем.

Бенюк вийшов під оплески, які я розцінив як підтримку його сміливості.
Відомий мораліст розпочав із привітання усіх з різдвом, після цього розповів тупий анекдот антисемитського толку. Зал зареготав. Після цього Беня почав нести взагалі якусь окололесицю про те, що то про що велося на цьому вечорі, і те чим займаються вони лежить у різних площинах. Но вот діти…
- До чого тут діти ? – подала здивовану репліку Альона Соколинська
- Я не тебя, блядь, имею в виду! – відповів Бенюк тикнув в Альону пальцем. (застосована Бенюком лексіка по відношенню до невідомоі йому жінки ганьбить його, Бенюка, не тільки як члена комісії з суспільної моралі, а також  як артиста з його усіма гоноровими регаліями і як політичного діяча від структури, що позіціонує себе шляхетним високонаціоналістичним всеукраїнським об`эднанням "Свобода”, прим. Дослідника)

Зал знов зареготав. Після цього Бенюк пустився у якесь словоблуддя про тещо всі ми однієї крові, і що добре що хлопці тут зібралися, бо так тільки можно досягнути консенсусу. Бенюка проважали зі сцени оплесками в яких декілька наших обурених голосів просто потонули. Що я, що Лесь, що Андрій, що Юрій були шоковані. Я вже мовчу про Альону, яка до цього симпатизувала в чомусь Бенюку.

Саме показове в цій сітуаціі було те, що народний артист України, член Національної Комісії з моралі агресивно напав без єдиного приводу на невідому йому людину. Журналістку, яка хотіла лише узнати, чому пан Богдан розповіда про дітей на дорослій акції. Реакція публічної людини була настільки неадекватной, що не залишила сумнівів: участь в діяльності цензурної комісіїї робить з людини психичного інваліда, небезпечного для суспільства.

Мені соромно за Могилянку, колись дійсно осередок української еліти, який перетворився, судячи по рівню питань та реакції у кубло школоти та рагулів.

Лесь вивалився зі сцени роздратований та розчарований.
- Беня далбайоб! – сказав він мені – але які дебільні питання надходили з зали, я взагалі ахуєваю! Все ж таки не люблю спілкуватися з людьми! У Іздрика був нарис про мудаків, так от мені здається, що він таки має рацію, більшість з тих хто там був мудаки!

І мені не було що йому відповісти. А потім. Потім ми зайшли в "Очеретяного котика”, поспілкувалися про життя та творчі плани, потім ми поїхали з паном Андруховичем на вокзал, я посадив пана Юрія на потяг і поїхав додому.

Заснути в ту ніч я довго не міг. Жлобська витівка Бенюка та реакція зали так і не виходила з моєї голови.

Репортаж підготував – bartalomeo (bartalomeo)